Український дім

З 7 по 16 квітня 2010 року в Українському домі відбудеться виставка відомої художниці Ганни Самарської, заслуженого майстра народної творчості, члена Союзу художників, Лауреата премії їм. Катерини Білокур.
Виставка працює: з 10.00 до 18.00
Вхід вільний.

Народилася у селі Богданівка в найжахливіший рік XX сторіччя 1941, вижила, виросла талановитою дівчинкою захоплювалася малюванням. Можливо це захоплення так і залишилося б на рівні шкільних уроків. Але в десятирічному віці Доля посилає дівчинці знайомство з односелицею відомою художницею Катериною Білокур, яка стала для Ганни „духовною ненькою”, наставником і вчителем, осяявши її шлях, у святе малювання.
Майже 10 років перебувала дівчина під щирим опікуванням, добротою і любов’ю геніальної Катерини Білокур. Після закінчення середньої школи за порадою Катерини Білокур Ганна поїхала до Києва. Однак вчитися в художньому інституті не довелося. Вона працювала і вчилася на фабриці художніх виробів, де зустріла ще одну непересічну особистість петриківчанку Марфу Тимченко, роботами якої захоплювалася дівчинка. І вона вибрала декоративний розпис славнозвісної Петриківки певно ще й тому, що саме в ньому найяскравіше відобразились заповіти Катерини Білокур про одвічну духовну єдність людини і природи своєї землі, обожнювання квітів „дітей Землі”.
Творчий зв’язок, теплі відносини між Галею і духовним наставником не перервалися, почалося листування і зустрічі в Богданівці під час приїздів до батьків. Дівчина неодмінно відвідувала наставницю – Катерину Білокур.
У 1961 році переїхала до Петриківки, де мешкає і донині, понад 30 років працювала художником на фабриці „Дружба”,- нині „Петриківський розпис”. Працювала і вчилася пізнавати феномен петриківського розпису, його мову – відкриті яскраві кольори, фантастичний орнамент, що виступають символічним кодом українського мистецтва. Вивчала твори видатних художниць петриківського розпису і їх магічну символіку. Отже, багато і вперто вчилася і досягла вагомих результатів – створила свою стилізовану квітку. Прийшов успіх, з 1967 року Ганна Самарська – постійний учасник вітчизняних та зарубіжних виставок, серед них 11 персональних. Найкращі твори петриківського розпису експонуються в музеях України, в галереях усього світу.
І все ж, згадуючи заповітні слова Катерини Білокур про натюрморти, пейзажі Ганна Миколаївна вирішує оживити „свою петриківську квітку”; малює з „натури” квіти, плоди землі, вирощені нею. Малює багато й натхненно. Довго не виносила їх „на люди”, ускладнюючи композицію творів, домагаючись досконалості. Перші поціновувачі – земляки – співробітники Дніпропетровського музею, які своїми кваліфікованими порадами підтримали Ганну, організували виставки в Дніпропетровську, Києві, інших містах України. Прийшло визнання і бажання творити. Художниця не любить давати назви своїм творам, вважаючи, що всі вони мають одну єдину назву „Моя Україна”. Фактично це так насправді, її твори – гімн рідній природі, її красі, досконалості кожної квітки, калини, соняшника – усьому, що одвічно пов’язано з Україною і її народом. Ганна Миколаївна не наслідує спосіб творення Катерини Василівни, яких ніхто не може наслідувати, бо він притаманний лише Білокур. Ганні Самарській притаманний широкий впевнених мазок, пише з натури і з уяви. Всі творчі роботи Ганни Самарської – самостійні і самодостатні. Від року до року, від твору до наступного твору зникає статичність квітки, видозмінюючи відтінки кольорів.
Ці дві гілки творчості видатної художниці Ганни Миколаївни Самарської – реалістична від Богданівки і стилізована від петриківського розпису поєдналися, переплелися, дали прекрасний результат – живопис Ганни Самарської.

Персональні виставки:
1992 р. – Дніпропетровський художній музей
1993 р. – Об”єднання “Петриківський розпис”, с. Петриківка
1995 р. – Державний музей українського народно – декоративного мистецтва, м. Київ
1996 р. – Запоріжський художній музей
1996 р. – Харківський художній музей
1998 р. – Державний музей українського народно – декоративного мистецтва, м. Київ
1998 р. – Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, м. Коломия
1998 р. – Чернівецький художній музей
1999 р. – Державний музей Т. Г. Шевченка, м. Київ
2000 р. – Яготинський художній музей
2001 р. – Об”єднання “Петриківський розпис”, с. Петриківка
2008 р. – Музей «Літературне Придніпров’я», м. Дніпропетровськ

Контактний телефон організаторів: 067-986-65-40.