В Україні зникають україномовні друковані видання
Сьогодні, 24 червня, в прес-центрі „Український час” відбулася прес-конференція, на якій представники громадськості – народний депутат України Олесь Доній, народний депутат України Віктор Уколов, директор Фонду демократичних ініціатив Ілько Кучерів, генеральний директор журналу „Український тиждень” Микола Шейко – звернулися до перших осіб держави з закликом протистояти цілеспрямованому витісненню української мови з ринку преси за допомогою маніпулятивних технологій.
Директор Центру Демократичні ініціативи Ілько Кучерів повідомив, що на сьогоднішній день в Україні фактично проводиться імітація серйозного опитування із використанням серйозного бренду фірми TNS Ukraine. Він додав, що ця дослідницька організація є монополістом у сфері розподілу рекламних засобів на ринку друкованих ЗМІ та в останньому її рейтингу було представлено лише одне україномовне видання серед майже 100 російськомовних. Таким чином, за словами експерта, склалася ситуація, коли порушується основне право українського громадянина – отримувати в Україні інформацію українською мовою.
У свою чергу, генеральний директор журналу „Український тиждень” Миколи Шейко заявив, що в Україні склалася не критична, а катастрофічна ситуація з україномовними друкованими виданнями. Він також зауважив, що TNS Ukraine вже протягом декількох років переконує громадян України в тому, що україномовні видання не є рентабельними.
Народний депутат України Віктор Уколов (фракція БЮТ) в свою чергу додав, що дослідження TNS Ukraine використовується рекламодавцями для визначення тих видань, у які вони вкладатимуть свої гроші. У зв’язку з цим, оскільки в рейтингу не з’являються україномовні видання, то це призводить до їх вимирання, бо рекламодавці не вкладають у них гроші. „В Україні є попит на україномовне видання, проте немає пропозиції” – зауважив народний депутат.
У свою чергу народний депутат України Олесь Доній (фракція НУ-НС) додав, що всіма силами в Україні слід захищати українську мову, зокрема через створення і функціонування певних громадських організацій. „Я вважаю, що українська культура повинна бути більш наступальною, активнішою”, – сказав О.Доній.
Директор „Українського тижня” як приклад привів країни Прибалтики, в яких свого часу домінувала російськомовна преса, проте завдяки якісній державній політиці на сьогоднішній день домінують друкарські видання на державних мовах.
За інф. Інтерфакс-Україна
ТЕКСТ ЗАЯВИ
Президенту України Віктору Ющенку
Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко
Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину
Заява
представників громадськості щодо цілеспрямованого витіснення української мови з ринку преси за допомогою маніпулятивних технологій
Ситуація, що склалася на ринку ЗМІ в Україні, викликає, щонайменше, відвертий подив і стурбованість.
У країні, де, згідно з останнім переписом населення, понад 30 мільйонів людей назвали своєю рідною мовою українську, фактично повністю знищено ринок загальнонаціональних україномовних друкованих ЗМІ.
На сьогодні в державі із 46-мільйонним населенням українською мовою не видається жодного всеукраїнського розважального чи спортивного видання, жодного жіночого, комп’ютерного чи автомобільного журналу. Жоден зі світових брендів, які прийшли в Україну, також не видається українською мовою.
В останньому оприлюдненому рейтингу дослідницької організації TNS Ukraine, котра є монопольним «розподільником» рекламних коштів на ринку друкованих ЗМІ (див. підсумки MMI 2008-4 – 2009-1), представлене 1 (одне!) україномовне видання серед майже 100 російськомовних.
Склалася ситуація, коли порушується основне право громадянина України, зафіксоване в Конституції, – отримувати в Україні інформацію українською мовою.
Аргументи про «ринковість чи регулювання ринком» не витримують критики. Можна звернутися до прикладу, скажімо, Латвії, де мовна ситуація ще донедавна була схожою на українську. Нині там домінує латиськомовна преса, латиською видаються міжнародні бренди. Так природним чином ринок реагує на потреби 1,3-мільйонної латиськомовної аудиторії. Аналогічна ситуація в Естонії та Словаччині, де початкові умови були так само несприятливим для мови більшості населення.
Тобто «досвід» України в цьому плані є унікальним: фактично єдина структура – TNS Ukraine – посівши монопольне становище, має вирішальний вплив на розподіл майже 1,5 мільярда гривень рекламних коштів, які, за даними Української асоціації видавців періодичної преси, отримали друковані ЗМІ 2008 року й за рахунок яких переважно існує ринок. Користуючись таким становищем і повною відсутністю контролю з боку державних органів, ця структура багато років наполегливо «працювала» над тим, аби довести в першу чергу рекламодавцям, що україномовні видання неконкурентні на ринку, не потрібні читачам, не мають своєї аудиторії.
Україномовні видання зіткнулися із ситуацією, коли «соціологічні» дані відверто спотворювали реальність. Зокрема, журнал «Український тиждень» в одному з останніх досліджень отримав результат, який було занижено не менше, ніж утричі, порівняно з об’єктивними цифрами продажів, не кажучи про безкоштовну роздачу під час промо-акцій. Так само цілком достовірні джерела свідчать, що одне із російськомовних видань продемонструвало потрійне перевищення аудиторії над реалізованим накладом.
Крім того, як неодноразово писало спеціалізоване видання «Телекритика», робочою мовою TNS Ukraine є російська, опитування проводяться російською мовою, механізм пропонування вибору мови співрозмовнику не регламентовано. На практиці це зводиться до того, що «дослідники» просто кладуть слухавку, коли опитуваний наполягає на відповідях українською.
Не важко також прослідкувати, як змінюються рейтинги видань, коли до них приходять або з них звільняються деякі менеджери, які, зокрема, входять до керівних органів Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП). До речі, в керівництві цієї структури, котра представляє Україну у Всесвітній Газетній Асоціації (WAN), теж немає жодного представника загальнонаціональних україномовних видань. Як наслідок, зареєстрований у Верховній Раді законопроект №4222 «Про державну мову і мови національних меншин» викликав дуже гостру заяву як самої УАВПП, так і кількох медіа-холдингів.
Держава і суспільство не мусять толерувати таку ситуацію. Очевидно, що непрозорість позаринкових механізмів, змова окремих учасників, монополізм ключових гравців накладаються на суб’єктивну українофобію, небажання виконувати притаманні пресі функції, забезпечувати права громадян, дотримуватися законів, дбати про національні інтереси та інформаційну безпеку. Врешті-решт, ідеться про втрату країною свого суверенітету.
Ми вимагаємо негайних рішучих кроків, які гарантуватимуть рівноправне функціонування україномовної преси та доступ до неї громадян на всій території України, а також забезпечення виконання Закону «Про мови в Україні».
24 червня 2009 р.
Олесь Доній, народний депутат України;
Віктор Уколов, народний депутат України;
Ілько Кучерів, директор Фонду демократичних ініціатив;
Микола Шейко, генеральний директор журналу „Український тиждень”.




Липень 6th, 2009 @ 17:57
Це добре. Скоро поділимо Україну на україномовну (прозахідну) та російськомовну (промонгольську)
Вересень 4th, 2009 @ 10:19
Звичайні читачі (такі, як я) теж здивовані тим, що на 10 українських видань 100 чужомовних. У електричках, приміром, у поїздах продаються тільки російськомовні видання, не кажучи вже про розкладки. Дивує тупість вищого керівництва держави – нібито українського, яке зовсім не дбає про те, щоб мати: а) свої сучасні телеканали (5-й вже майже зійшов на “російські пси”), свої газети, свої інтернет-сайти. Ми весь час знаходимося в газетно-телевізійно-інтернетному чужомовному ув’язненні. 1 вересня в українській школі в містечку Нетішин (Хмельницька АЕС) дітей вітали зі святом винятково російськими піснями, включно з текстами про комсомол. Навіть російськомовні батьки дивувалися: невже немає українських пісень. Певно, немає. Є, але треба зад (перепрошую) піднти зі стільця чиновнику міносвіти (до речі, росісьйськомовному!) і подбати про вирішення ситуації.
Жовтень 18th, 2009 @ 02:00
“В Україні зникають україномовні друковані видання ” — Прекрасно! Рынок демонстрирует реальную потребность в украинском языке.
Соотвественно реальный процент украинского в теле и радиовещании должен составлять не более 10% эфирного времени.
Жовтень 23rd, 2009 @ 21:26
Ну, якщо іти за велінням ринку, то так і країна зникне.
Жовтень 29th, 2009 @ 18:07
неправда. есть женский журнал пани, он на украинском. есть ещё и другие.