Український дім

13 березня в Українському домі в рамках художньої виставки „Великий скульптурний салон 2009” відбувся круглий стіл „Як не допустити розкрадання культурних цінностей в період економічної скрути?”, у роботі якого взяли участь діячі культури і мистецтв, експерти, юристи, колекціонери, а також урядовці, народні депутати України і представники правоохоронних органів.

Метою круглого столу є визначення основних ризиків та нових викликів, що несуть загрозу збереженню культурних та історичних цінностей у період соціально-економічної кризи. У ході круглого столу планується виробити пропозиції щодо вжиття нагальних заходів протидії розкраданню культурних цінностей.

Окремою темою дискусії стане питання легалізації/амністії культурних цінностей, що знаходяться у музейних і приватних зібраннях.
З метою запобігання можливого зростання злочинності у сфері культури, учасники круглого столу планують звернутися до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, голів комітетів та підкомітетів Верховної Ради, правоохоронних органів з вимогою вжити термінових заходів для збереження культурних цінностей у кризовий період, а саме:

• вдосконалити діюче законодавство у сторону посилення відповідальності за розкрадання, руйнування, незаконний обіг культурних та історичних цінностей, що складають національне надбання України;
• забезпечити необхідне фінансування охорони музеїв та пам’яток історії і культури;
• посилити боротьбу з незаконним вивозом культурно-історичних цінностей з території України;
• розробити порядок легалізації культурних цінностей, що на даний час знаходяться у приватних колекціях, та одночасно посилити відповідальність за незаконне придбання та обіг культурно-історичних цінностей.

Організатори: Український дім, журнал «АRT-Ukraine»

Учасники Круглого столу
«Як не допустити розкрадання культурних цінностей у період економічної скрути»

Модератор:
Наталія Заболотна, директор Українського дому, керівник проекту „АРТ-Київ”

Учасники:
Василь Вовкун, Міністр культури і туризму України;
Володимир Кулініч, Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності;
Володимир Стретович, народний депутат Верховної Ради України, член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;
Марина Громова, заступник голови Державної служби з охорони культурної спадщини України;
Світлана Зоріна, начальник Головного управління культури і мистецтв КМДА;
Юрій Савчук, голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України;
Світлана Шкляр, заступник голови Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України;
Леонід Лузан, військовий прокурор Центрального регіону України, генерал-майор юстиції;
Віталій Грицак, начальник департаменту Державної служби охорони при МВС України, генерал-майор міліції;
Сергій Литвинов, заступник начальника відділу департаменту карного розшуку МВС України;
Віктор Василишин, начальник Управління по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Головного управління СБУ;
Сергій Ладошка, заступник начальника Київської центральної спеціалізованої митниці;
Олена Мошинська, начальник відділу організації митного контролю;
Віктор Цюкало, заступник керівника управління аналізу діяльності правоохоронних органів РНБО України;

Надія Капустіна, директор Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького;
Юрій Вакуленко, директор Київського музею російського мистецтва;
Сергій Кролевець, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника;
Анатолій Мельник, генеральний директор Національного художнього музею;
Ігор Понамарчук, генеральний директор музею „Духовні скарби України”;
Наталія Бендюкова, директор Севастопольського художнього музею ім. М.П.Крошицького;
Віра Виноградова, директор Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків;
Ольга Федотова, заступник генерального директора Національного музею історії України;
Володимир Індутний, директор наукових програм Музею національного культурного надбання „Платар”, професор;

Лідія Лихач, куратор;
Галина Шаріна, посольство Російської Федерації в Україні;
Юрій Штепа, віце-президент PR-ліги України.

Для підготовки заходу організаторами круглого столу було направлено ряд звернень до державних інституцій з проханням представити позицію свого відомства стосовно цієї проблематики та надати інформацію про найбільш резонансні справи, пов’язані з розкраданням, руйнуванням, незаконним обігом культурних цінностей.

Міністерство культури і туризму України

Проблема боротьби з незаконним обігом культурних цінностей взагалі та недопущення розкрадання творів мистецтв у період економічної кризи, зокрема, набуває в даний час міжнародного характеру.
Правоохоронні органи багатьох держав все частіше стикаються не тільки з окремими правопорушниками, але і з добре організованими транснаціональними злочинними угрупуваннями, які спеціалізуються на розкраданнях, незаконному ввезенні-вивезенні і нелегальному продажу культурних цінностей.
Криміналізація світового антикварного ринку викликана передусім тим, що незаконні операції з культурними цінностями по прибутковості стоять практично на одному рівні з незаконним обігом зброї і наркотиків. Така навіть одинична операція у разі успіху приносить злочинцям величезні прибутки, що неминуче стимулює подальший грабіж національної спадщини держав, втрату шедеврів, що мають всесвітньо-історичне значення. Більше того, часто незаконно отриманні фінанси йдуть на фінансування нових злочинів. Культурні цінності, ставши предметом купівлі-продажу, використовуються як засіб відмивання «брудних» грошей. Всі ці чинники сприяють злиттю внутрішньої злочинності з міжнародною.
Український криміналітет встиг влитися в міжнародний кримінальний бізнес антикваріату. За даними Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) тільки в країнах Західної Європи діють більше 40 організованих злочинних угрупувань, які складаються з колишніх громадян СРСР-СНД, в основному в прикордонних із західноєвропейськими країнами регіонах (Росії, Білорусі, країнами Балтії). Важливо відзначити високий професіоналізм членів злочинних угрупувань, озброєність, що росте, вибірковість посягань. Звичайно простежується ланцюжок: замовник – виконавець – покупець. При цьому через істотні недоліки в законодавстві притягти до відповідальності замовників украй складно.
Поширенню протиправних актів значною мірою сприяють також недоліки організаційного і правового характеру.
В багатьох музеях, картинних галереях, архівах і культових установах часто порушується порядок обліку, зберігання, проведення інвентаризацій і ревізій культурних цінностей, поволі і непослідовно здійснюється паспортизація експонатів. Відсутні ефективні, з використанням сучасних комп’ютерних засобів-систем реєстрації, фото- і відеотеки, державні каталоги культурних цінностей, що знаходяться у фундаціях державних музеїв, архівів і бібліотек, а також збірках і колекціях приватних осіб.
За межі країни раритети вивозяться під виглядом предметів, що не мають історичної і культурної цінності, оскільки не впроваджена в практику єдина система маркування рухомих пам’яток культури спеціальними засобами (нанесення прихованих сигнатур), що дозволило б їх ідентифікувати. Крім того, не розроблений єдиний сертифікаційний документ на культурні цінності (з урахуванням наявного міжнародного досвіду), який би став свідченням про право власності на предмет, його вартість і свідчив би про законність наміру власника на переміщення предмета мистецтва за межі України.
Тому серед головних напрямків діяльності Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, створеної в 2000 році Урядом України на виконання Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», з перших років були визначені наступні пріоритети:
- виконання контрольно-наглядових функцій у сфері переміщення культурних цінностей;
- розробка і здійснення спільно із зацікавленими міністерствами і відомствами необхідних заходів, а також планів дій по захисту національних інтересів і запобіганню втрат культурного надбання;
- участь в роботі міжнародних конференцій, нарад з цих проблем, у т.ч. підготовка пропозицій до міжнародних угод України у сфері переміщення культурних цінностей.
Говорячи про структуру Державної служби контролю слід зазначити, що ми маємо свої представництва в Автономній Республіці Крим, мм.. Київ, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Ужгород, Херсон і Чернівці. Ми розуміємо, що цього недостатньо. Про об’єми роботи, яку здійснюють згадані фахівці на місцях, свідчать наступні факти.
Тільки протягом 2007 року мистецтвознавцями-експертами видано дозволів на вивіз 143 880 культурних цінностей з оцінною вартістю 30 396 305 грн; дозволено до тимчасового вивезення 32 304 одиниць з оцінною вартістю 75 203 327 грн.; мистецтвознавцями-контролерами оглянуто при вивезенні 36 560 творів мистецтва.
Проте набагато гірше йдуть справи із забезпеченістю мистецтвознавцями-контролерами пунктів пропуску на державному кордоні. На всьому кордоні з Російською Федерацією, а це – 2293 км. і з Республікою Білорусь (1084 км.) немає жодного пункту пропуску, де контроль за переміщенням культурних цінностей здійснювали б мистецтвознавці. В Чернівецькій області тільки в одному пункті на кордоні з Румунією (Вадул-Сиретськая митниця, митний пост Парубне), а у Львівській області лише на двох митних постах на кордоні з Польщею (Рава-Русська і Шегині) працюють мистецтвознавці-контролери. Жоден з 14 пунктів митного контролю в Закарпатській області не забезпечений контролерами (з Румунією їх 3, із Словаччиною – 4, з Угорщиною – 7). Цілі бригади гастролерів-торгівців обчищають Карпати, Ужгород (спадщина Ерделі, Глюка, Коцки), Керч, Крим (античні пам’ятки, предмети археології) і вивозять їх у невідомому напрямку.
Розуміючи актуальність проблеми, а отже, необхідність подальшого розширення мережі регіональних органів Служби контролю, нами підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». Основна мета проекту Закону – удосконалення державного контролю за переміщення культурних цінностей і створення цілісної структури органів державного управління в цій сфері. Цим законопроектом передбачено органами управління у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей визначити Кабінет Міністрів України, Міністерство культури і туризму України, органи управління культурою Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.
Проект Закону схвалений Урядом України, проте днями Верховна Рада України відхилила його у першому читанні.
На жаль, контрабанда транспортних засобів, товарів, включаючи культурні і історичні цінності, залишається однією із серйозних проблем України. Тому Президент України своїм Указом затвердив «Програму боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил на 2008-2009 роки». Уряд розробив План забезпечення реалізації Указу Президента, яким передбачено, зокрема, проведення зацікавленими центральними органами виконавчої влади спільних операцій, спрямованих на розкриття і недопущення фактів незаконного переміщення через державний кордон України товарів, культурних і історичних цінностей. В даний час розробляється і з П-го півріччя 2009 року органами Державної митної служби та іншими органами державної влади планується впровадити комплексну систему електронного документообігу дозвільних документів, яка передбачає їх уніфікацію. Іншими словами, на цьому етапі розробляється форма уніфікованого електронного дозвільного документа і після видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України всі дані про культурну цінність, її власника, органу, що видав свідоцтво, прізвище посадовця, який його підписав, заносяться відповідно до певної форми в уніфікований електронний дозвільний документ, а в кінці дня передаються Державному митному комітету. Тим самим підвищується ефективність контролю за переміщенням творів мистецтва, посилюється співпраця контролюючих органів в питаннях боротьби з контрабандою і незаконним переміщенням культурних цінностей.
Одним з найдієвіших шляхів підвищення ефективності співпраці центральних органів виконавчої влади в цьому питанні є регулярне проведення постійно діючого «круглого столу» щодо посилення боротьби з незаконним переміщенням культурних цінностей, ініціатором якого свого часу стала наша Служба. В минулому році ми провели вже 5-е засідання «круглого столу» і в його роботі традиційно взяли участь представники Державної митної служби, Державної прикордонної служби, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ і керівники наших територіальних органів. За наслідками засідання, яке, як правило, проходить в одній із областей України і триває не менше 3-х днів (пленарне, секційні засідання, виїзне засідання на одній з митниць області) ухвалюється Протокольне рішення, яке є обов’язковим для виконання відповідними державними структурами. Наприклад, започатковано постійний взаємообмін інформацією між Національним бюро Інтерполу в Україні з Держслужбою контролю і Державним митним комітетом про культурні цінності, що оголошені у міжнародний розшук, а між МВС і Державною службою контролю – про культурні цінності, викрадені з державних музеїв і бібліотек, а також з приватних колекцій. Ця інформація постійно оновлюється і розміщується на офіційному сайті нашої Служби. Крім того, на цьому ж сайті розміщується і інформація про культурні цінності, що знаходяться у розшуку по запитах зарубіжних держав.
У жовтні 2008 року за нашої ініціативи та повному організаційно-фінансовому забезпеченні Службою контролю у м. Одеса проведено І Міжнародну міжвідомчу конференцію з питань запобігання контрабанди культурних цінностей. Участь в роботі конференції взяли представники державних структур охорони культурного надбання, митних та правоохоронних органів, служб безпеки 10 країн, які є прикордонними з Україною. Відбувся жвавий та компетентний обмін думками, а за результатами дискусій прийнято Підсумковий документ.
На закінчення відзначу, що на найближче майбутнє ми прогнозуємо збільшення кількості незаконних операцій з культурними цінностями. Цьому сприяє утвердження предметів мистецтва як одного із надійних видів вкладення капіталу. Як і раніше, твори мистецтва українського походження залишаються привабливими за кордоном. В цьому зв’язку представляється вірогідним посилення уваги фінансових структур і приватних колекціонерів до художнього ринку як до традиційної сфери вкладення грошових коштів. Одночасно прогнозується розширення кола осіб, що беруть участь у сфері незаконного обігу художніх цінностей, і, як наслідок, зростання активності міжнародних і міжрегіональних злочинних співтовариств і угрупувань на території України.
- Тому зараз ми збираємо інформацію від музеїв усіх форм власності про викрадені експонати за 10 останніх років, а до кінця року плануємо разом із МВС видати «Каталог культурних цінностей, викрадених із музеїв та приватних колекцій».
- Тож запрошуємо наших шановних колекціонерів до тісної співпраці і в цьому питанні також.
Із виступу Міністра культури і туризму України Василя Вовкуна

***
Пропозиції Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України до виступу під час засідання круглого столу

У сучасному світі більшість унікальних за своєю природою творів мистецтва переміщуються з однієї країни до іншої. Шедеври людського генія, які зберігаються в музеях одних країн, демонструються в інших, світова спільнота має виняткову можливість ознайомитися з найціннішими раритетами. Розвивається міжнародна торгівля антикваріатом, яка також інтенсифікує культурний обмін.
Проте, одночасно з цим продовжується масове пограбування творів мистецтва та їхній нелегальний вивіз з метою продажу. Такий «бізнес» разом із нелегальною торгівлею наркотиками, зброєю і людьми можна віднести до «тіньової економіки» світу. Причому, сумний досвід засвідчує, що від грабіжок не застрахований жоден музей світу, починаючи від Лувру і закінчуючи найменшими провінційними сховищами.
Не оминають ці проблеми і Україну: ще зовсім свіжою, незагоєною раною на тілі національної культури є втрата Одеським художнім музеєм відомого полотна Караваджо «Узяття Христа під варту», Уманською картинною галереєю та Закарпатським краєзнавчим музеєм ряду картин відомих українських художників.
Як зберегти культурні цінності від незаконного вивезення за кордон, від спекулянтів, мародерів, як знайти і повернути ті з них, які були втрачені під час Другої світової війни, як забезпечити захист музейних експонатів, книжок, архівів. На ці питання мають дати відповідь усі без винятку державні органи, на які покладено місію з охорони, збереження та примноження культурної спадщини.
Водночас, з огляду на масштабність зла, яке спричиняють злочинці, надзвичайно цінними є зустрічі, на кшталт сьогоднішньої, в ході яких відбувається обмін думками, досвідом, народжуються нові незаангажовані ідеї стосовно подальших дій.
Щоби в опосередкованого споглядача не складалося виключно негативне враження, сформованого під девізом: «Держава нічого не робить, щоби здолати усі загрози, які постають перед національним культурним надбанням», зазначу, що одним із сегментів загального поняття охорони та збереження культурних цінностей є такий пріоритетний напрямок нашої роботи як повернення культурних цінностей в Україну. Він надзвичайно багатоаспектний, його реалізація потребує застосування цілого ряду стратегій і тактик, аналіз та висвітлення яких забрав би багато часу, тому коротко зупинюся лише на результатах.

Вони, на мою думку, є вагомими: у кількісному відношенні можна говорити про десятки тисяч одиниць зберігання, які оцінюються в мільйони доларів США.
Географія надходжень: Австралія, Бразилія, Велика Британія, Венесуела, Канада, Німеччина, Росія, США, Швейцарія, Франція та багато інших країн світу. Згадаємо лишень про мистецькі твори Людмили Морозової, Петра Капшученка, Володимира Винниченка, Миколи Бутовича, Миколи та Василя Кричевських, Михайла Моргуна, Василя Грозного, Петра Ганського, Олекси Грищенка, Петра Оссовського, Леоніда Кузьми, частину спадщини Сержа Лифаря, Володимира Луціва, Павла Скоропадського, Лесі Українки, архіви Юрія Косача, Уласа Самчука, Петра Курінного, Василя Барки, Євгена Штендери, Українського Вільного Університету в Мюнхені, УПА з Канади. Перелік можливо довго продовжувати.
Серед повернень останніх років хотілося б особливо відзначити безцінні рукописи Тараса Шевченка, які були вивезені гітлерівцями з Києва, колекцію з майже 70 картин відомого українського художника-модерніста Олекси Грищенка, яка прикрашає сьогодні фонди Національного художнього музею України. З особливим задоволення повідомляю шановному зібранню, що саме у ці дні в приміщенні «Українського дому» проходить виставка колекції картин відомих українських художників ХХ століття, яку Галина Горюн Левицька – удова художника Мирона Левицького, подарувала Україні для постійного експонування в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Про увагу суспільства до таких подій свідчать ті факти, що за тиждень роботи виставка прийняла десятки тисяч відвідувачів, її оглянув Президент України, цю подію висвітлювали усі найбільші ЗМІ.

В активній стадії реалізації перебуває ще цілий ряд проектів, здійснення яких, переконаний, стане ще одним вагомим внеском у скарбницю національної культури.
На тлі очевидних успіхів було би несправедливим змовчати про проблеми, починаючи з відсутності фінансування цієї сфери діяльності: на 2009 рік у Державному бюджеті на заходи, пов’язані з поверненням культурних цінностей передбачено аж 15 тис. грн.; і закінчуючи необхідністю дальшого вдосконалення нормативно-правової бази. Для мене, наприклад, є очевидним, що треба якнайшвидше відміняти норми законодавства України, якими встановлено стягнення ПДВ з тих експонатів, які ввозяться в Україну. Переконаний, з відміною цього положення кількість культурних цінностей, які будуть легально, значно збільшиться, відповідно, збагачуватиметься і Музейний фонд України. Крім цього історія вказує на те, що усі визначні приватні колекції зрештою ставали національним надбанням.

Із виступу Голови Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрія Савчука
***

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної ради України:
Повідомляємо Вам, що питання кримінально-правової охорони об’єктів культурної спадщини постійно знаходяться в полі зору Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Так, у 2007 році Комітетом опрацьовувався проект Закону про внесення змін до статей 298 та 2981 Кримінального кодексу України (щодо охорони пам’яток культурної спадщини (реєстр. №4007).
Як зазначено в Пояснювальній записці, проект Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України” було розроблено на підтримку Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 червня 2007 року № 488-5/7 з метою посилення юридичної відповідальності за діяння, які внаслідок порушення вимог законодавства про охорону пам’яток культурної спадщини можуть призвести до реальної загрози знищення пам’яток історії та культури або інших наслідків(1).
Зазначене рішення Верховної Ради АРК (лист №28-43/408 від 22.06.2007р.) було присвячене саме проекту відповідних змін до КК. За винятком деяких редакційних виправлень вони отримали реалізацію в законопроекті №4007, яким пропонувалися наступні зміни до КК України:

І. Статті 298, 2981 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст.131) викласти в такій редакції:

“Стаття 298. Нищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини і самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці
1. Умисне нищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини –
караються штрафом до двохсот не оподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені щодо пам’яток національного значення,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до п‘яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять з об’єктів археологічної спадщини, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені посадовою особою з використанням службового становища, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Стаття 298-1. Нищення, пошкодження або приховування документів або унікальних документів Національного архівного фонду
1. Умисне нищення, пошкодження або приховування документів Національного архівного фонду – караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до десяти місяців.
2. Ті самі дії, вчинені щодо унікальних документів Національного архівного фонду, -
караються позбавленням волі на строк до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені посадовою особою з використанням службового становища, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років”.

Комітет отримав аналітичну та статистичну інформацію з цього приводу від деяких органів державної влади України.

За даними Верховного Суду України (лист №9-70 від 17.07.2007р.), у 2006 році за злочини, передбачені статтею 298 КК, засуджено 10 осіб, в тому числі за ч. 1 ст. 298 – 6 осіб, ч. 2 ст. 298 – 1 особу, ч. 3 ст. 298 – 3 осіб. За регіонами: АРК – 4 осіб, Донецька область – 1 особу, Запорізька область – 2 осіб, Кіровоградська область – 2 осіб, Херсонська область – 1 особу. У 2005 році за даною статтею засуджено 4 осіб (за ч. 1 ст. 298).
При цьому, за даними Генеральної прокуратури України, у 2006 році зареєстровано таких злочинів – 30, а в 2005 – 50 (лист №12/2-110-07 від 09.08.2007р.)
Як зазначає МВС України (лист №12926/Кн. від 10.08.2007р.), “у переважній більшості такі справи порушуються за фактами пошкодження пам’ятників у зв’язку з учиненням крадіжок кольорових металів (умисел обвинувачених направлений саме на вчинення таємного викрадення чужого майна)”. Також Міністерство (лист №12896/Кн. від 10.08.2007р.) наголосило, що “посилання на реальну загрозу знищення пам’яток історії внаслідок низького рівня кримінального покарання є недостатньо обґрунтованим, у першу чергу, через відсутність системного характеру таких злочинів”.

В той же час, в пресі неодноразово оприлюднювалися матеріали стосовно проблематики так званих “чорних археологів”. Наприклад, стосовно Тернопільської області журналісти свідчать, що “на місцях древніх стоянок та поселень, що були знайдені в області, “чорні археологи” діють вже більше 10 років, привласнюючи все, що тільки вдається викопати”(2). І ще одна цитата: «ситуація зі збереженням об’єктів підводної культурної спадщини є некерованою та кризовою, існує тривожна тенденція росту кількості порушень чинного законодавства… На сьогодні всі відомі об’єкти, що знаходяться на глибині до 100 м., пограбовані» (3).
На наш погляд, наведена вище статистика відбиває абсолютно неадекватну роботу правоохоронних та судових органів щодо розкриття злочинів у сфері охорони культурної та історичної спадщини.
Так, у вищезазначеному листі МВС наведені два, на наш погляд, показових приклади: у Сумській області особу, що вчинила викрадення бронзових літер з пам’ятника меморіалу “Загиблим воїнам у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років” засуджено за частиною третьою статті 185 та частиною другою статті 298 до 6 років позбавлення волі, а в АРК трьох осіб засуджено за частиною 3 статті 298 КК до 3 років позбавлення волі з випробувальними термінами від 2 до 3 років за проведення незаконних розкопок на території аланського поховання VI-VIII століть, в результаті чого зруйновано частину археологічного пам’ятника.
Навіть припускаючи наявність низки обтяжуючих обставин в першому випадку та пом’якшуючих – в другому, покарання, яке понесли “чорні археологи” (до речі, майже мінімальне відповідно до санкції ч. 3 ст. 298 КК) видається занадто гуманним.

На сьогодні немає підстав для суттєвої корекції правових підстав притягнення осіб до кримінальної відповідальності за такі злочини. Це підтверджується й змістом як пропозицій Верховної Ради АРК, так і текстом законопроекту №4007. В ньому не запропоновано внесення серйозних змін до кола ознак складів відповідних злочинів. Деяке підвищення санкцій, на наш погляд, є несистемним та навряд чи істотно поліпшить стан протидії відповідним злочинним проявам.

Навряд чи можна погодитися з пропозицією заміни терміну “службова особа” на “посадова особа” в статтях 298 та 2981 КК, оскільки чинне кримінальне законодавство використовує якраз термін “службова особа”. Посадова особа зустрічається у КК України лише один раз – в статті 57, де йдеться зокрема про посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Подібну позицію було висловлено й у Висновку до законопроекту Головного науково-експертного управління Апарату ВРУ (лист №16/3-773/4007 від 17.07.2007 р.).
Недоцільність заміни терміну “знищення” на “нищення” була зазначена співробітником ІДП імені В.М. Корецького НАНУ А.В. Ландіною (Виговською). Також автор підкреслила, що “потрібно створити умови для належного застосування чинних статей 298 та 2981 КК України”, з чим ми погоджуємось.

На думку Міністерства юстиції України (лист №22-4-376 від 13.08.2007р.), передбачене законопроектом посилення кримінальної відповідальності “безпідставне, оскільки санкції цих статей в повній мірі забезпечують адекватну кримінально-правову охорону об’єктів культурної спадщини, тоді як однією з причин безкарності за пошкодження та знищення таких об’єктів є відсутність належного реагування правоохоронних органів на такі факти, про що свідчать відповідні статистичні дані”.
Ідея посилення відповідальності за відповідні злочини була підтримана фахівцями КНУВС (лист №46/43ВР від 13.08.2007р.), проте ними було запропоновано застосувати при цьому системний підхід, узгодивши та привівши у відповідність санкції частин статей 298 та 2981 КК.
На наш погляд, позитивні результати в напрямку вдосконалення правової охорони культурної спадщини може принести звернення до положень деяких міжнародних документів, зокрема, до Європейської конвенції про правопорушення щодо культурних цінностей(4) .
Таким чином, на думку Комітету саме лише посилення кримінально-правових санкцій за відповідні злочини не призведе до покращення стану охорону культурної спадщини. В цьому випадку справедливою видається теза про превентивний вплив невідворотності покарання, а не його жорстокості.
Також повідомляємо, що на розгляді Комітету наразі перебуває проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за наругу над могилою або знищення, руйнування або пошкодження пам’яток-об’єктів культурної спадщини з мотивів національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі (реєстр. №4076). Станом на 10.03.2009 року Комітет чекає на експертні висновки щодо нього.
Принагідно надсилаємо екземпляр видання, у якому на с.с. 173, 181, 224 Ви знайдете позиції інших державних органів щодо законопроекту №4007.

Голова Комітету В.Швець

__________________________

(1)http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=30522&pf35401=109823

(2) Якель Р. «Черным археологам» помогают «белые воротнички» // Дзеркало тижня. – №25 (604). – 1-7 липня 2006.

(3) Воронов С. Злоумышленники с научными званиями // Дзеркало тижня. – №6 (635). – 17-23 лютого 2007.
4. Хавронюк М.І. Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації: Монографія. – К.: Істина, 2005. – С. 59.

***

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

…Питання збереження культурних та історичних цінностей, боротьби з їх незаконним обігом є нагальними та постійно перебувають у полі зору прокурорів.
Проте, їх вирішення, в силу специфіки, не є характерним для органів військової прокуратури. Зокрема, військові прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів у Збройних силах та інших створених відповідно до закону військових формуваннях України, порушення законодавства у сфері культури не є поширеними.

Разом з тим, розслідування злочинів, пов’язаних з розкраданням, пошкодженням витворів мистецтва, пам’яток історії і культури, якщо їх чинено військовослужбовцями Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань, відноситься до компетенції слідчих військових прокуратур.

У зв’язку з цим, інформую, що військовою прокуратурою Центрального регіону України розслідувано та 24 листопада 2008 року направлено з обвинувальним висновком до суду кримінальну справу відносно начальника Ямпільського міськрайвідділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області В., громадянина П., начальника Уманського краєзнавчого музею В., заступника начальника Уманського райвідділу міліції Черкаської області М., якими упродовж 2007 року під виглядом отримання для тимчасового експонування в державних установах з Ямпільського музею образотворчого мистецтва Вінницької області та Уманського краєзнавчого музею Черкаської області викрадено загалом 21 картину видатних українських художників (М. Глущенка, С. Шишка, І. Григорьєва та інших) вартістю понад 1,2 млн. грн. У ході досудового слідства розшукано, вилучено та повернуто державі 11 картин вартістю 1,1 млн. грн. Розгляд кримінальної справи судом триває.

Начальник Головного управління військових прокуратур
Генеральної прокуратури України Ю. Війтєв.

***

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Про стан попередження та розкриття незаконних посягань на культурні цінності

Міністерством внутрішніх справ у межах компетенції постійно вживаються заходи, спрямовані на попередження та розкриття незаконних посягань на культурні цінності з метою заволодіння ними.

У 2008 році органами внутрішніх справ розслідувалися кримінальні справи за 238 злочинами, зареєстровано 148 злочинних проявів з метою заволодіння предметами історичного та культурного надбання держави, закінчено розслідування за 142 кримінальними справами, за вчинення яких затримано 40 осіб, державі відшкодовано понад 3 млн. грн. Зареєстровано 10 незаконних заволодінь культурними цінностями, які зберігалися в музеях, картинних галереях, виставкових залах.
Значний громадський резонанс викликала крадіжка з Одеського музею західного та східного мистецтва картини роботи Мікеланджело Мерізі да Караваджо „Взяття Христа під варту або поцілунок Іуди”.
09.09.2008 з Краєзнавчого музею в місті Ужгороді викрадено 4 картини відомих Закарпатських художників. У результаті вжитих заходів працівниками ГУМВС України в Закарпатській області спільно з ГУБКОЗ СБУ картину художника А. Кашая вилучено в місті Києві. Заходи з розкриття злочину тривають.
У місцях відправлення релігійного культу вчинено 67 незаконних заволодінь культурними цінностями, розкрито 41 злочин, за вчинення яких затримано 15 осіб.
У травні цього року затримано організовану групу в складі 5 жителів Київської та Вінницької областей, які вчиняли крадіжки з церков.
В учасників групи вилучено близько 300 ікон. Деякі з них виготовлені наприкінці XIX ст. – початку XX ст. Водночас установлено, що 60-80 ікон злочинцями через скупників реалізовано третім особам.
На даний час ідентифіковано понад 30 ікон та предметів культового призначення, викрадених з 2006 року по травень 2008 року з 14 церков на території Вінницької, Рівненської, Київської, Хмельницької та Чернігівської областей.
На виконання доручення Президента України Ющенка В.А. Міністерством до регіональних органів внутрішніх справ направлено цільове розпорядження від 15.05.2008 № 515 щодо реалізації конкретних заходів з протидії злочинним посяганням на культурні, історичні та археологічні пам’ятки.
На місцях за участю керівництва районних адміністрацій та управлінь культури створено міжвідомчі робочі групи, якими проводиться цілеспрямована робота з метою попередження злочинних посягань на об’єкти культурної спадщини та археологічні пам’ятки. На сьогодні ними комісійно обмежено майже 7 тис. археологічних об’єктів, робота в цьому напрямку триває.
Особлива увага приділяється попереджанню порушень пам’яткоохоронного законодавства під час будівельних і сільськогосподарських робіт.
Разом з тим збереження археологічних цінностей залишається серйозною проблемою сьогодення. Унаслідок недостатнього контролю з боку центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування мають місце руйнування та розорювання унікальних стародавніх поселень, городищ, зокрема, трипільської культури, курганів скіфсько-сарматського періоду, пам’яток археології козацької доби, у тому числі, козацьких могил, трапляються випадки грабіжницького нищення їх шляхом проведення несанкціонованих археологічних розкопок.

У 2008 році за вчинення злочинів, склад яких передбачено ст. 298 (Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці) КК України, порушено 47 кримінальних справ.
Так, викрито директора приватного агропромислового підприємства „М-Самара-М”, який, зловживаючи службовим становищем, шляхом розорення земельної ділянки на Ігренському півострові в Дніпропетровській області знищив пам’ятки культурної спадщини – багатошарове поселення історичної доби еноліту-бронзи, поселення „Любчина могила”, землянку запорізьких козаків, цвинтар запорізького козацтва та вал української укріпленої лінії. Унаслідок цих дій державі заподіяно збитків понад 110 млн. грн.. Досудове слідство триває.

Крім того, значних збитків національним інтересам завдає діяльність так званих „чорних археологів”, які здійснюють пошуки рухомих археологічних об’єктів у місцях поховання, розташування курганів та городищ, проводячи некваліфіковані їх розкопки, чим знищують історичні шари.
Археологічні знахідки в подальшому реалізують на ринках з продажу предметів антикваріату або контрабандним шляхом вивозяться за межі держави.
У зв’язку з цим під посилений контроль органів внутрішніх справ узято 450 антикварних салонів і магазинів, у тому числі найбільший ринок з продажу предметів антикваріату, організований Київським клубом колекціонерів на території Національного виставкового центру „Експоплаза”.

Так, 28.06.2008 працівниками МВС та СБУ під час відпрацювання вказаного ринку затримано жителів міст Миколаєва, Одеси та Севастополя, у яких вилучено 3 глечики, бальзам арій, скіфос, з глиняні тарілки, глиняний світильник, амфору, 4 скіфські мечі та 22 наконечники для списів, які згідно з висновками історико-мистецтвознавчої експертизи належать до VI та V століть до нашої ери і IV століття нашої ери, мають культурну та історичну цінність і походять з протизаконних розкопок археологічних пам’яток.
Міністерством уживаються подальші заходи, спрямовані на збереження культурної спадщини держави.

Заступник міністра В.М. Євдокимов

***

Державна митна служба України

Статистична інформація про обсяги передання митними органами культурних цінностей до державної частини музейних, архівних бібліотечних фондів протягом 2004-2008 років

***
Пропозиції щодо покращення ситуації у сфері охорони і збереження культурної спадщини.
Автор: професор Володимир Васильович Індутний , директор наукових програм Музею національного культурного надбання «Платар». 12.03.2009.

1. Терміново внести правки до проекту Закону України «Про музеї та музейну справу», який пройшов перше читання в Верховній Раді України, а саме:
- відновити право затвердження регламентів загальної класифікації, оцінки, спеціального захисного маркування, порядку внесення відомостей про культурні цінності незалежно від форми власності до Державного реєстру національного культурного надбання (легалізація), а також інструкції з музейного обліку та охорони пам’яток культури на рівні центрального органу виконавчої Влади (Мінкульт);
- надати відповідні інспекційні повноваження центральному органу виконавчої Влади;
- виділити та кокретизувати у Законі поняття «облікової вартості», «оціночної вартості», «страхових сум», та прив’язати до загальносвітових визначень «дедуктивна вартість», «операційна вартість», «індикативна вартість» (рекомендації Всесвітнбої Таможеної Організації). Слід також впровадити поняття «експертна комісія» замість застарілого «фондово-закупівельна комісія» та визначити права музеїв у частині розпорядження.
- враховуючи факт відсутності затвердженого порядку обліку в музейній справі та реальних прав на подальше використання інструкції СРСР 1984 року, законодавчо передбачити можливість впровадження бухгалтерського обліку в частині предметів, які надходять до музеїв за рахунок загального та спеціального фондів держбуджету;
- виконати зобов’язання узяті перед ЮНЕСКО в 1970 році, щодо впровадження на національному рівні загальної класифікації культурних цінностей ( на групи: «культурні цінності місцевого, родового значення», «культурні цінності національного рівня значення», «культурні цінності світового рівня значення»), а також відповідного розширення кодів УКТНЗЕД;
- конкретизувати умови укладання договорів на проведення охоронних заходів в частині страхування ризиків пов’язаних з охороною об’єктів з визначеною вартістю (облікова вартість, страхова сума, прогнозовані вартісні показники, результати інженірінгу та інше)
- провести кваліфікаційні навчання для музейних працівників з класифікування, оцінки, легалізації та документообігу пов’язаного з обігом культурних цінностей.
***

Проблемні питання
щодо удосконалення збереження й охорони музейних цінностей, підняті директором Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького Капустіною Н.І.

Музейна безпека – це поняття комплексне, яке охоплює наступні елементи безпеки:

1. Забезпечення збереженості фондів від розкрадання:
- фондозберігання (реєстрація, облік, режим роботи у фондосховищі, забезпечення охорони фондосховища, охорона під час переміщення предметів);
- експонування ( режим роботи експозиційних залів та виставок, забезпечення охорони залів та експонатів);
- утримання будівель, приміщень та територій (служба безпеки, її режим та структура, контрольно-перепустковий режим, порядок отримання й здачі ключів від службових приміщень; порядок відкривання й закриття приміщень, забезпечення замково-ключового господарства, забезпечення інженерно-тезнічними засобами від несанкціонованого проникнення, забезпечення захисту технічними засобами спостереження й охоронної сигналізації, а також забезпечення мобільним оперативним зв’язком).

2. Забезпечення пожежної безпеки:
- забезпечення заходів безпеки при роботі з віткритим вогнем й вибуховими сполуками, в т.ч. при пічному опаленні;
- забезпечення заходів безпеки при електропостачанні;
- забезпечення засобами пожежотушіння;
- забезпечення технічними засобами аварійної протипожежної сигналізації.

3. Забезпечення аварійної безпеки (утримання в нормальному стані опалення, водопостачання, інших інженерних комунікацій, наявність засобів по наданню аварійної допомоги, в т.ч. медичної, утримання в повному технічному та технологічному порядку вікон, дверей, підвальних приміщень та горищ, перил, грат, огорож, дахів, скління тощо).

4. Забезпечення кліматичної (температурно-вологічний режим), світлової та біологічної безпеки.
5. Забезпечення інформаційної безпеки.
6. Правовий захист.
7. Навчання, тренування персоналу.

Директор музею Н.І. Капустіна
***

МЕМОРАНДУМ

„Про забезпечення термінових заходів щодо збереження національного культурного надбання та створення умов для просування українського мистецтва у світовий культурно-мистецький простір”

1. Обговоривши проблеми збереження національного культурного надбання, просування українського сучасного мистецтва у світовий культурно-мистецький процес, діюче законодавство у цій сфері, учасники круглого столу констатують:

• у зв’язку із погіршенням соціально-економічної стану країни склалася надзвичайно складна ситуація щодо збереження національного культурного надбання, історичних цінностей, зокрема, державних музейних фондів;
• негативний стан матеріально-технічної бази музеїв та архівів України створює передумови до збільшення випадків втрати та крадіжок творів мистецтва;
• з метою недопущення обігу викрадених творів мистецтва існує необхідність створення дієвої системи інформування зацікавлених осіб про викрадені твори мистецтва;
• діюча процедура ввезення та вивезення культурних цінностей гальмує процеси культурного обміну між Україною і світовою мистецькою спільнотою і вимагає термінового доопрацювання в бік спрощення порядку переміщення культурних цінностей;
• нове мистецтво є чинником, що формує уявлення світової культурної громадськості про нову українську державу, представляє імідж українського народу як успішної європейської нації;
• питання популяризації творів нового українського мистецтва вимагає систематичної представницької участі українських сучасних митців та їх творів у всіх знакових міжнародних акціях – фестивалях, виставках, аукціонах, де формується не лише комерційна ціна, а й міжнародне визнання українського мистецтва;
• таким чином питання створення належних умов для розвитку сучасного українського мистецтва та поширення творів українських митців у світі є загальнонаціональним пріоритетом і не може бути заручником тимчасових інтересів окремих чиновників;
• для активізації процесів розвитку сучасного українського мистецтва та ефективної реалізації положень цього Меморандуму створити ініціативну групу експертів „Нове мистецтво України” (далі – Ініціативна група), до складу якої ввійдуть діячі культури і мистецтв, мистецтвознавці, галеристи, яку в обов’язковому порядку необхідно залучати при розробці законодавчих актів, що регулюють законодавчу діяльність у сфері регулювання мистецтва;

П Р О С И М О

Верховну Раду України
1. Невідкладно прийняти проект Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про музеї та музейну справу”, у якому:
відновити право затвердження регламентів загальної класифікації, оцінки, спеціального захисного маркування, порядку внесення відомостей про культурні цінності незалежно від форми власності до Державного реєстру національного культурного надбання (легалізація), а також інструкції з музейного обліку та охорони пам’яток культури на рівні центрального органу виконавчої влади.
2. При прийнятті Державного бюджету України на 2009 рік передбачити в ньому окремим рядком виділення коштів на:
- охорону музеїв;
- введення електронного обліку музейних зібрань;
- паспортизацію та маркування творів мистецтва;
- створення Державного реєстру національного культурного надбання України;
3. Для доопрацювання необхідних змін до закону «Про ввезення, вивіз і повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 року та врахування експертної думки фахівців арт-ринку, пропонуємо профільному Комітету Верховної Ради провести громадські слухання за участю Ініціативної групи;
4. Внести зміни до закону «Про ввезення, вивіз і повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 року;
5. Розробити порядок легалізації культурних цінностей, що на даний час знаходяться у приватних колекціях;
6. Прийняти закон Про меценатство.

Кабінет Міністрів України
7. Прийняти Державну цільову програму щодо вдосконалення і модернізації музейної охорони та забезпечення музеїв необхідним фінансуванням для її впровадження;
8. Передбачити фінансування цільової програми у Стабілізаційному фонді Державного бюджету України на 2009 рік.
9. Скасувати наказ Державної митної служби України № 347 від 09.04.2008 року, яким було затверджено узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування положень підпункту 5.1.24. пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі ввезення на митну територію України культурних цінностей, як такого, що не відповідає чинним положенням Закону України „Про податок на додану вартість”

Міністерство культури і туризму України
10. Запровадити маркування музейних предметів, які зберігаються у музейних закладах;
11. Затвердити Інструкції з музейного обліку, зберігання та використання пам’яток державної частини Музейного фонду України;

Міністерство культури і туризму України,
Міністерство закордонних справ України
12. Спільно з та Ініціативною групою створити робочу групу для розробки концепції функціонування українських культурних центрів за кордоном;

Міністерство культури і туризму України,
Міністерство внутрішніх справ України
13. Спільно з місцевими органами виконавчої влади провести комісійні обстеження музейних закладів щодо збереження предметів, які належать до державної частини Музейного фонду України.

Міністерство внутрішніх справ України
14. Створити постійно діючий Інтернет-портал – реєстр творів мистецтва та культурних цінностей, які були викрадені та перебувають у розшуку.
15. Забезпечити дотримання діючих нормативних актів стосовно охорони культурних цінностей, котрі знаходяться в музейних установах України.

Органи місцевого самоврядування
(у підпорядкуванні яких знаходяться обласні, міські, селищні та інші музейні установи)
16. Забезпечити виділення коштів на покращення охорони музейних установ.

Керівників музейних установ України
17. Створити Наглядові ради для вирішення нагальних питань, пов’язаних з діяльністю музейних установ, питань фінансування тощо.

Цей Меморандум відкритий до підписання громадськими та культурно-політичними діячами, представниками мистецьких спілок, художниками, мистецтвознавцями до 12 березня 2009 року включно та буде спрямований Президентові України, Прем’єр-міністру України, Голові Верховної Ради України, Міністру культури і туризму України, керівникам профільних комітетів і підкомітетів Верховної Ради України.

***
Склад ініціативної групи (проект):

1. Наталія Заболотна, директор Українського дому;
2. Віктор Сидоренко, директор Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, художник;
3. Ігор Волощук, заступник голови Національної спілки художників України;
4. Олександр Соловйов, мистецтвознавець, куратор;
5. Олексій Титаренко, мистецтвознавець, куратор;
6. Олег Байшев, арт-директор галереї «Колекція»;
7. Павло Гудімов, власник арт-центру «Я Галерея»;
8. Євгеній Карась, директор «Карась Галерея»;
9. Юрій Штепа, віце-президент PR-ліги України;
10. Віталій Тітич, юрист;

***